Конкурс есе "Я маю право"
В мене є право
У мене є право на життя!
Чому ж війна іде в країні?
Чому дитяче майбуття
Висить у нас на волосині?
В мене є право на любов,
Рости в вільній країні й вчитись.
Чому ж тече дитяча кров?
Як важко на все це дивитись...
Замість уроків — укриття.
А навкруги біда, руїни...
Я маю право на життя!
Я хочу жити! Я — дитина!
Думки рояться в голові.
В них вперто відповідь шукаю.
Чому навколо люди злі?
Де ділося добро - не знаю.
Їм воювати хочеться? Чому?
У них же теж зростають діти!
Чом розпочали цю війну?!
Краще ж бо сонечку радіти.
Я маю право усміхатись
І дихати на повні груди.
Війна ж нас змушує боятись.
Що робите із дітьми, люди?!
На відпочинок маю право
Із татом й мамою в селі.
На Чорнім морі, на Гаваях...
Та в небі плачуть журавлі...
І наш солдат в окопі нині.
За правду воювать пішов.
За золоті права дитини
Він проливає свою кров.
Я на молитву маю право!
То ж молюсь Богові за нас.
Я хочу жити в правовій державі,
Щоб для біди спинився час.
Моє сьогоднішнє есе
В віршовані сплелось рядочки.
Права й закони- над усе,
Я ж вірна України дочка.
Та винятки із правил є,
Я достеменно про це знаю.
Свою ж позицію, як є,
Донести так — те ж право маю.!
ШКІЛЬНЮК Вікторія
учениця 10 класу